"Люблю я Крим, як людину..." Євгенія Лещук

Проект "Люблю я Крим, як людину..."

Завдання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про творчу та громадську діяльність поетеси на кримську тематику;
• опрацювати матеріали Інтернету про музей Лесі Українки в Ялті, використати фото як ілюстрації до публікації;
• вибрати поезії Євгенії Лещук мариністичної тематики та сформувати збірку поезії
• зібрати  із домашнього архіву фото екскурсії на південний берег Криму, зробити ілюстрації до теми;
• матеріали дослідження опублікувати.

            Волинь і Крим... Що би могло поєднувати ці два полюси нашої України?.. Виявляється, що ці дві географічні назви поєднуються у душі та серці Євгенії Лещук.

„Берестечко... Пляшева...“ Патріотична тематика у творчості Євгенії Лещук

Проект  „Берестечко... Пляшева...“ 

                                    Завдання:

Підростають малі козаки...

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про творчу та громадську діяльність поетеси;
• дослідити, чому поетеса зацікавилась темою  Берестецької битви та вшануванням козаків;
• з’ясувати, чи пов’язані між собою події ХVІІ століття та події 40-50 років ХХ століття;
• прочитати цикл поезії «Берестечко» із книги «Дорогою птахів», книги «Повстанська Волинь» та  «Вічність Івана Богуна»;
• опрацювати історичний матеріал про Івана Богуна;
• вибрати поезії Євгенії Лещук на патріотичну тематику та сформувати міні-хрестоматію.
• зібрати фото із домашнього архіву екскурсії на «Козацькі могили» та ілюструвати ними  свою  роботу.

Козацькому роду нема переводу

«Де обнялися Квасів і Журавники», де козацькою кров’ю навік записані в історію мужність і слава Берестечка, там у дитинстві ходила «із казками поміж травами, квітчалася білими купавами» волинянка Євгенія Лещук. Стежина її дорослого життя пролягла до Львова. Закінчивши медінститут, захистила кандидатську дисертацію і протягом сорока років працювала за фахом. Та весь час в думках і наяву поверталася до рідного села, у рідний край, де зігріли серце і розбудили творчу уяву мамині квіти, де незгасно світилася пам’ять поля битви за волю України, пильно дивилися в душу хрести на могилах героїв-повстанців.

"Крила лелечині..." Пісенна та інтимна лірика Євгенії Лещук

Проект „Крила лелечині”

Завдання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про пісенну  та інтимну творчість;
• опрацювати збірник «Ритми душі»;
• з’ясувати тематику пісенної творчості поетеси,
•  значення символів;
• дібрати фото та ілюструвати ними  свою  роботу.
• вибрати найкращі пісні з нотами Євгенії Лещук і укласти збірочку.
• матеріали дослідження оформити у формі буклета або книжечки.
• вивчити одну з пісень і заспівати її під час захисту проекту.

        Моя душа - то скрипка сумовита,

   А струни в ній настроєні ще зрання,

Виблискує вся росами облита,

 А ти заграв мелодію кохання...

       Євгенія Лещук із свого дитинства та волинських луків винесла найдорожчий скарб – народну пісню. Нині цей скарб волинських мелодій, - за словами Євгена Сверстюка, - відлунює у піснях поетеси.

Особливістю пісень поетеси є їхня природна гармонія, яка вільно виливається із душі піснярки, передаючи найтонші порухи її душі. Пісні Євгенії Лещук на перший погляд прості, але насправді мають цікаві музичні інтонації, притаманний тільки їм сумовитий стиль. І це не дивно, адже в їхній основі – народна мелодика, а разом з нею трепетна щирість, чистота, «піднесеність до чогось надлюдського – священного і світлого».

«У дорогу мене мама проводжала...» Тема рідного краю у творчості Євгенії Лещук

Проект «У дорогу мене мама проводжала»

Задання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про родину поетеси;
• зібрати спогади односельців про Євгенію Лещук;
• дослідити, який вплив мав рідний край на формування світосприйняття Євгенії Лещук;
• з’ясувати значення символів у поезії;
• вибрати поезію Євгенії Лещук про родину, рідний волинський край та його природу і укласти збірочку;
• матеріали дослідження опублікувати на сторінках блогу.

Скажи мені, лісе, мій любий пралісе,

Де Мавка ночує, як сонця нема?

Мій ревний улесник, живе Перелесник,

Коли все довкола обляже зима?

Скажи мені, луже, коханий мій друже,

В якому озерці Русалка живе?

В якому куточку, у сні-сповиточку

Мене та Русалка візьме за живе?

Скажи мені, поле, прадавній мій боле,

Хто в місячну нічку пшениченьку жне?

Хто сині волошки не любить хоч трошки?

Хто білі хмаринки за обрій жене?

Не треба! Не треба! То голос не з неба!

То чари святої землі…

То шепіт в долині… То казка Волині...

То мрія про сонце в холодній імлі...

Петро Гоць

Волинь… Країна тихої замрії та пісень, де все навкруги дзюркоче і співає. Тут трави і квіти шепочуть одвічні легенди і казки, тут вітер торкає крилом віти зелені і дивна музика зринає над світом. Тут тужно й проникливо квилить над берегом чайка. Серед цих лугів — на хуторі Млинець — народилася Євгенія Лещук. “Був у нас маленький млинок на річці Липа,— згадує Євгенія Степанівна. —  Тихий шум води із млинового колеса, багатоголосся пташиних пісень різнобарвно лягли на мою душу, як і оті незабутні святкові шумливі дні, які повторюються з року в рік.