Літературне краєзнавство

Презентації Українською мовою з ваших PowerPoint файлів.

Галина Петрівна Хорташко, вчитель зі села Войславичі. Поет жив в ній ще з юних літ, бо в 21 рік вже друкувалася в районній галеті, в журналі "Українська мова і література в школі". Читаючи твори Галини Петрівни, помічаєш її глибокі міркування, висновки та душевність. Бо вірші Галини Петрівни розказують усе. І у них не може бути фальші, бо у кожному рядку є вражаюче відвертя, і кожна буква несе інформацію про "добро і зло, і сміх, і сльози". У своїх творах поетеса вчить любити рідну мову, рідну землю, спонукає до чистих помислів, високої моралі.

Любов Рибак "Єднаймось, люди"

Єднаймось, люди

О, зглянься, Боже наш єдиний,

Чому гнуть злидні тяжко нас?

Невже такої України 

Хотів і вистраждав Тарас?

Любов Рибак

   Народилася 18 березня 1960 року в селі Угринів Сокальського району, Львівської області. 

   В 1975 р. закінчила школу і поступила в Самбірське культосвітнє училище, в 1978 році прийшла на роботу в Сокальськицй район. пізніше почала працювати в Народному домі села Угринів завідувачем.
   Вірші почала писати з шостого класу.
   Найбільше душа болить, коли бачить несправедливість.

На знімку: Любов РИБАК читає вірш “Дорога на Угринів” голові Львівської ОДА Михайлові Костюку під час його перебування на відкритті МПП Угринів-Долгобичів.

Фото Василя Сорочука.   

Березюк Галина "Не покидайте білу хату"

 Галина Березюк народилася 6 серпня 1964 року в с. Бишів Радехівського району. Закінчила Луцький державний педінститут ім. Лесі Українки. Працює вчителем зарубіжної літератури Барилівської основної школи на Радехівщині. Заміжня, виховала двох синів.

 Слова, люди, природа - все промайне в думці, заболить у душі і вливається на папері рядками. Пише давненько, але не наважувалася друкувати. І ось - дебют у "Соколиному краї". Була нагородженна дипломом на "Коронації слова 2012"

 Не покидайте білу хату

Не покидайте білу хату. 

Стареньку, згорблену, сумну, 

Край шляху битого вмирати

З гіркими думами одну.

ЛЮБОВ БЕНЕДИШИН "Старі світлини"

…засяють віконця старих фотографій:

то спомином дивним… то давнім теплом…

то відблиском щастя, в родинній оправі…

то німбом надії над рідним чолом...

і ликом бабусі, що літу всміхнулась…

і образом неньки, з обличчям весни…

Український поет з Канади

О. Володимир Вітт народився 14 липня 1955 року в с. Поториця Сокальського району на Львівщині. Закінчив Дрогобицьке музичне училище в 1974 році та Санкт-Петербурзьку Духовну Семінарію в 1984 році. Наступне десятиріччя душпастирював в с. Новий Витків на Радехівщині та у м. Сокалі. Тепер парох храму Св. Духа в м. Монреаль (Канада). Автор поетичної збірки "В калейдоскопі літ" (1992 р., Львів).

Поезія о. Володимира зіткана із ностальгії, великої любові до свого рідного краю і оптимізму. Багато торі митця покладено на музику.

Фото  та біографія поета із сайту Українського Товариства у Монреалі "Зустріч"

ВОЛОДИМИР ВІТТ

Зацвітуть тюльпани

Зацвітуть тюльпани жовто і червоно,

Забринить кадило п'янко-благовонно,

По святинях Божих залунають хори

І медові дзвони збудять сонні гори.

Україно мила, краю мій далекий,

Батьківщино мирна ластівки й лелеки,

Мальви та барвінку, полину та м'яти

І душі моєї незамінна втрато.

Мій незмірний жалю, невимовний болю,

Я за тебе, Ненько, щодня Бога молю,

Шлю тобі привіти через океани,

Вірю, що й для тебе Світлий день настане,

Бо з часів прадавніх так ще не бувало,

Щоби зло на світі довго панувало;

І в Христовій силі Правда переможе,

Нам це гарантує Воскресіння Боже.

ОЛЬГА ПЕНЮК

Коли за рідним домом затужу,

Коли вночі батьківська хата сниться,
Я знову бачу мальви під вікном
І при дорозі - ” журавель”-криниця.

Приспів:

Ти з серця ростеш

У синь рідного неба.

Всі дороги і стежки 

Повертають нас до тебе.

У мальви стан дівочий, ой стрункий,

Та сорочина у барвистих ружах.

Та поки світ - ці мальви під вікном

Не виб’є град і не остудить стужа.

Приспів:

Тендітні мальви вибігли на шлях

Мене з доріг далеких зустрічати.

Яке це щастя - в рідній стороні

Десь біля хати мальвою зростати.

Приспів:

Піснярка з краю Соколиного

ОКСАНА ПІКА

Спішу на схід, а сонечко ще спить.

І так не день, не два… І так роками…

Лиш тільки неба чистого блакить,

Лиш тільки роси сонні під ногами.

А навкруги пташиний переспів

І вітер щойно очі протирає.

І знов лелека - красень пролетів

Там, де туман замріяно дрімає.

Спішу на схід, до лебедів, що зорі

У хвилях Бугу ночами купають…

Мій рідний край, моє ”зелене море”,

Без тебе я себе не уявляю.

Поетичне слово Прибузького краю

Дорогі читачі "Літературного краєзнавства". Сьогодні розпочинаємо цикл публікацій про митців слова нашого мальовничого прибузького краю. 

Розпочнемо цикл розповіддю про талановиту поетесу, авторку відомої пісні "Святкова" - Оксану Піку.

Музику до цієї пісні написав Олександр Злотник спеціально для народної артистки України Оксани Білозір, яка з успіхом виконує цю пісню уже впродовж багатьох років.

Оксана Піка народилася у селі Забужжя. Вірші пише з раннього дитинства. Іноді друкує свої твори під псевдонімом О. Тайко. 

"Люблю я Крим, як людину..." Євгенія Лещук

Проект "Люблю я Крим, як людину..."

Завдання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про творчу та громадську діяльність поетеси на кримську тематику;
• опрацювати матеріали Інтернету про музей Лесі Українки в Ялті, використати фото як ілюстрації до публікації;
• вибрати поезії Євгенії Лещук мариністичної тематики та сформувати збірку поезії
• зібрати  із домашнього архіву фото екскурсії на південний берег Криму, зробити ілюстрації до теми;
• матеріали дослідження опублікувати.

            Волинь і Крим... Що би могло поєднувати ці два полюси нашої України?.. Виявляється, що ці дві географічні назви поєднуються у душі та серці Євгенії Лещук.

„Берестечко... Пляшева...“ Патріотична тематика у творчості Євгенії Лещук

Проект  „Берестечко... Пляшева...“ 

                                    Завдання:

Підростають малі козаки...

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про творчу та громадську діяльність поетеси;
• дослідити, чому поетеса зацікавилась темою  Берестецької битви та вшануванням козаків;
• з’ясувати, чи пов’язані між собою події ХVІІ століття та події 40-50 років ХХ століття;
• прочитати цикл поезії «Берестечко» із книги «Дорогою птахів», книги «Повстанська Волинь» та  «Вічність Івана Богуна»;
• опрацювати історичний матеріал про Івана Богуна;
• вибрати поезії Євгенії Лещук на патріотичну тематику та сформувати міні-хрестоматію.
• зібрати фото із домашнього архіву екскурсії на «Козацькі могили» та ілюструвати ними  свою  роботу.

Козацькому роду нема переводу

«Де обнялися Квасів і Журавники», де козацькою кров’ю навік записані в історію мужність і слава Берестечка, там у дитинстві ходила «із казками поміж травами, квітчалася білими купавами» волинянка Євгенія Лещук. Стежина її дорослого життя пролягла до Львова. Закінчивши медінститут, захистила кандидатську дисертацію і протягом сорока років працювала за фахом. Та весь час в думках і наяву поверталася до рідного села, у рідний край, де зігріли серце і розбудили творчу уяву мамині квіти, де незгасно світилася пам’ять поля битви за волю України, пильно дивилися в душу хрести на могилах героїв-повстанців.

"Крила лелечині..." Пісенна та інтимна лірика Євгенії Лещук

Проект „Крила лелечині”

Завдання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про пісенну  та інтимну творчість;
• опрацювати збірник «Ритми душі»;
• з’ясувати тематику пісенної творчості поетеси,
•  значення символів;
• дібрати фото та ілюструвати ними  свою  роботу.
• вибрати найкращі пісні з нотами Євгенії Лещук і укласти збірочку.
• матеріали дослідження оформити у формі буклета або книжечки.
• вивчити одну з пісень і заспівати її під час захисту проекту.

        Моя душа - то скрипка сумовита,

   А струни в ній настроєні ще зрання,

Виблискує вся росами облита,

 А ти заграв мелодію кохання...

       Євгенія Лещук із свого дитинства та волинських луків винесла найдорожчий скарб – народну пісню. Нині цей скарб волинських мелодій, - за словами Євгена Сверстюка, - відлунює у піснях поетеси.

Особливістю пісень поетеси є їхня природна гармонія, яка вільно виливається із душі піснярки, передаючи найтонші порухи її душі. Пісні Євгенії Лещук на перший погляд прості, але насправді мають цікаві музичні інтонації, притаманний тільки їм сумовитий стиль. І це не дивно, адже в їхній основі – народна мелодика, а разом з нею трепетна щирість, чистота, «піднесеність до чогось надлюдського – священного і світлого».

«У дорогу мене мама проводжала...» Тема рідного краю у творчості Євгенії Лещук

Проект «У дорогу мене мама проводжала»

Задання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про родину поетеси;
• зібрати спогади односельців про Євгенію Лещук;
• дослідити, який вплив мав рідний край на формування світосприйняття Євгенії Лещук;
• з’ясувати значення символів у поезії;
• вибрати поезію Євгенії Лещук про родину, рідний волинський край та його природу і укласти збірочку;
• матеріали дослідження опублікувати на сторінках блогу.

Скажи мені, лісе, мій любий пралісе,

Де Мавка ночує, як сонця нема?

Мій ревний улесник, живе Перелесник,

Коли все довкола обляже зима?

Скажи мені, луже, коханий мій друже,

В якому озерці Русалка живе?

В якому куточку, у сні-сповиточку

Мене та Русалка візьме за живе?

Скажи мені, поле, прадавній мій боле,

Хто в місячну нічку пшениченьку жне?

Хто сині волошки не любить хоч трошки?

Хто білі хмаринки за обрій жене?

Не треба! Не треба! То голос не з неба!

То чари святої землі…

То шепіт в долині… То казка Волині...

То мрія про сонце в холодній імлі...

Петро Гоць

Волинь… Країна тихої замрії та пісень, де все навкруги дзюркоче і співає. Тут трави і квіти шепочуть одвічні легенди і казки, тут вітер торкає крилом віти зелені і дивна музика зринає над світом. Тут тужно й проникливо квилить над берегом чайка. Серед цих лугів — на хуторі Млинець — народилася Євгенія Лещук. “Був у нас маленький млинок на річці Липа,— згадує Євгенія Степанівна. —  Тихий шум води із млинового колеса, багатоголосся пташиних пісень різнобарвно лягли на мою душу, як і оті незабутні святкові шумливі дні, які повторюються з року в рік.