Єднаймось, люди
О, зглянься, Боже наш єдиний,
Чому гнуть злидні тяжко нас?
Невже такої України
Хотів і вистраждав Тарас?
Ми допомоги в світу просим,
Хоч і на золоті живем,
Своє добро самі ж розносим,
І вниз по течії пливем.
Давно воскресла Україна,
А що надалі її жде?
Так підгинаються коліна,
Ось-ось зігнеться і впаде.
Єднаймось, люди, щиро нині,
Бо знов брязкочуть ланцюги.
Не даймо впасти Україні,
Її ж розтопчуть вороги.
І будем скаржитись на долю,
Що проморгали слушний час,
Бездумно втратим свою волю
І прокленуть онуки нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар