"Люблю я Крим, як людину..." Євгенія Лещук

Проект "Люблю я Крим, як людину..."

Завдання:

• опрацювати біографію Євгенії Лещук, публікації, рецензії, матеріали Інтернету про творчу та громадську діяльність поетеси на кримську тематику;
• опрацювати матеріали Інтернету про музей Лесі Українки в Ялті, використати фото як ілюстрації до публікації;
• вибрати поезії Євгенії Лещук мариністичної тематики та сформувати збірку поезії
• зібрати  із домашнього архіву фото екскурсії на південний берег Криму, зробити ілюстрації до теми;
• матеріали дослідження опублікувати.

            Волинь і Крим... Що би могло поєднувати ці два полюси нашої України?.. Виявляється, що ці дві географічні назви поєднуються у душі та серці Євгенії Лещук.

       Далекий Крим став рідним для поетеси відтоді, як недобра доля попровадила туди  племінника, сироту по братові Петрові, – Русланя, якого так ніжно називала Євгенія Степанівна. Поїхав він туди у 1964 році – і всі роки Євгенія Лещук їздила до нього в Ялту. Руслан Лещук навчався у нашій Княжівській  школі, мав відмінні успіхи у навчанні, але після смерті батька сім’я опинилася у скруті, тому він завербувався у Крим.

       На перших етапах національного піднесення Євгенія Лещук разом з племінником Русланом задумали у тім будинку, де колись жила Леся Українка, - відкрити музей Лесі Українки. Євгенія Степанівна неодноразово ходила на прийом до завідувачки відділу культури Ялти. Руслан був її натхненником, згодом допомагав збирати експонати для музею, розвозив у кримські школи книжки поетеси.

А ще Руслан дуже цікавився історією, особливо подіями козацьких часів, надзвичайно любив Ай-Петрі, як здогадується Євгенія Лещук, –  ,,напевно, у сироти була асоціація з іменем батька Петра. У період затвердження української національної символки Руслан закріпив на найвищій горі Криму – Ай-Петрі – синьо-жовтий прапор України.

       Коли Євгенія Лещук працювала над книгою «Берестечко», племінник важко захворів, але нікому не дозволяв повідомляти про це  тітці Євгенії, тому що, за його словами, вона пише важливу книгу для України.

       Дорогий Руслан був як друге серце Євгенії Степанівни у Криму. Довгий час поетеса через хворобу та поважний вік не могла поїхати на могилу дорогого племінника, вона по-материнськи занепокоєна його місцем останнього спочинку в Ялті та долею внучка Сашка. «Я вже ніколи не зможу поїхати, тому прошу, хто буде в Ялті, провідати могилу сироти, покласти квіточку за його любов до України, її Героїв, усіх людей – Русланьо квіти любив... Прошу Вас, добрі люди, завітайте колись до Русланя – дев’яте поле...».

Крим відлунює і у поетичній творчості поетеси. Вірші Євгенії Лещук різних років про Крим читайте на сторінці "Поетична антологія"

Для заміток